середа, 10 вересня 2014 р.

що почитати.. або навіщо переписується історія

Дванадцята.. ночі.. Кішка під боком мурчить як тракторо і це їй лише 2 місяці і 200 гр ваги))
А я читаю.. Якось не йдуь мені романи з детективами, взялась за Оруелла. 1984, потім буде Скотный двор
Читаю і згадую дитинство.. Я не люблю його згадувати, я не люблю своє дитинство.. 
Мій батько не був членом партії, і це було принципово, ми жили 17 років по чужим куткам та в "гостінкє" на 17 кв. м. вчьотирьох, я повинна була собі шити та в'язати, бо інакше мені не було б в чому ходити. Я пам'ятаю як зараз жахливе сіре пальто в величезну клітинку хлопчачого крою з воротом як на бушлаті, а батьки ним пишалися - "відірвали".. Я пам'ятаю як моя однокласниця і дочка партійця (якийсь там секретар на заводі) приносила в школу імпортні цукерки і давала подивитись на фантики.. Пам'ятаєте? Чи це все неправда і так не було? І всі були щасливі? 
Я, як і мій батько, людина пряма і відверта, я не вмію прогинатись та лизати, вірніше я не хочу. Я маю гідність. З цим мабуть народжуються. Ми не мали квартири, бо батько не хотів вступати в партію, я тоді думала  - тю, ну і що, сходив би та записався. Але він був людиною чесною і не вмів брехати. В першу чергу собі. Я вже не можу спитати у батька чому саме він був проти, його вже 9 років немає.. Його не стало в 49, рак.. Але гадаю що причина була така ж, як і в мене - я не раб і мій мозок промивці не піддається ну і паталогічне правдолюбство на додачу. Мій батько любив читати, і читав не романчики з детективчиками..
Цим постом я не прошу співчуття до мене, у мене все ок, життя навчило мене і його уроки не пройшли дарма, я навіть вдячна. Я хочу щоб і ви замислились та згадали, почитали та подумали як ВИ хочете жити, чого ВИ чекаєте від життя, що ВИ можете зробити. Зрозумійте одне - з багатьох Я складається величезне та сильне МИ, яке може змінити світ на краще.
Найближчим часом:
Обитаемый остров Стругацьких
Москва 2042 Войновича
Студентка, комсомолка, спортсменка Арсеньева
1984 уривок

 В самой большой  секции  документального  отдела  - она была гораздо больше той, где трудился  Уинстон,  - работали  люди,  чьей  единственной задачей  было  выискивать  и  собиратьвсе экземпляры газет, книг и других изданий, подлежащих  уничтожению  и  замене.  Номер "Таймс", который из-за политических   переналадок   и   ошибочных   пророчеств   Старшего Брата перепечатывался,  быть  может,  десяток раз, все равно датирован в подшивке  прежним числом, и нет в природе ни единого опровергающего экземпляра. Книги тоже переписывались снова и снова и  выходили без упоминания о том, что они переиначены. Даже в заказах,  получаемых  Уинстоном  и  уничтожаемых  сразу после  выполнения, не было и намека на то, что требуется подделка: речь шла только об ошибках, искаженных  цитатах,  оговорках, опечатках, которые надо устранить в интересах точности.
А в общем, думал он, перекраивая арифметику министерства изобилия, это даже не подлог. Просто  замена  одного  вздора  другим.  Материал  твой  по большей  части  вообще  не  имеет  отношения к действительному миру -- даже такого, какое содержит в себе откровенная ложь. Статистика в первоначальном виде -- такая же  фантазия,  как  и  в  исправленном. Чаще всего требуется, чтобы  ты  высасывал  ее  из  пальца.   Например,   министерство   изобилия
предполагало  выпустить  в  4-м квартале 145 миллионов пар обуви. Сообщают, что реально  произведено  62  миллиона.  Уинстон  же,  переписывая прогноз, уменьшил плановую цифру до 57 миллионов, чтобы план, как  всегда,  оказался перевыполненным.  Во  всяком  случае, 62 миллиона ничуть не ближе к истине, чем 57 миллионов или 145.  Весьма  вероятно, что обуви вообще не произвели. Еще вероятнее, что никто не знает, сколько ее  произвели,  и,  главное,  не
желает  знать.  Известно  только  одно: каждый квартал на бумаге производят астрономическое количество обуви, между  тем как половина населения Океании ходит босиком. То же самое -- с любым документированным фактом,  крупным  и мелким.  Все  расплывается в призрачном мире. И даже сегодняшнее число едва ли определишь."

8 коментарів:

Tatyana Chorna сказав...

Ну, Ліля, ти героїня! таке зараз перечитувать. У мене сил немає... Я в Данилу Яневського подалась. Історію перечитувать.

Nata76 сказав...

А я зараз навпаки, не можу читати серйозні книжки, думки заважають.....читаю одне, а у голові зовсім інше, часто ловлю себе на думці, що читаю, а про що уже не пам'ятаю. Зараз мій круг книжок це Буквар і зошит з математики)))) Мені простіше нитками, вишиваю і навіть від душі відлягає. Цим і рятуюся. А ще читаю психолога дитячого...мені це зараз на часі)

Багірка сказав...

Нічого героїчного)) Читаєш і бачиш опис системи в якій жили свого часу, але ж тоді я не розуміла, що живу за залізною завісою.. Але, мені не подобалось, що одягали мене як невідомо що, стояли в чергах за продуктами, меблі та техніку купували чекаючи якихось талонів, але іншого я по суті і не знала. У батьків були гроші на квартиру, мій дід працював на Півночі і пропонував купити, але не знайшли "потрібних" людей та і характер мого батька був не той, а купити просто так було неможливо. Правда дурня?
І читати потрібно, бо будь-який стрій - тоталітарний, демократичний, схожий і ми маємо знати наслідки. Україна останні 2 роки вже виразно стояла на дорозі в тоталітаризм - нас могли вбивати провладні урки і їм за це нічого не було, умови життя погіршувались, більше того, за нами стежили, про цея вже писала, і рік тому я б в це не повірила, але побачивши документи з Межигір'я, зрозуміла, що це бридка правда. Тому люди мають читати і думати, щоб не довелось вигрібати, як нам зараз.

..читаю новини на одному .ру сайті і смішно стає - а хтось же це хаває)))

Vika Yaniff сказав...

Дякую...пам'ятаю своє глибоке дитинство...маму заманили на роботу в містечко - обіцяли квартиру молодому спеціалісту...минуло бозна скілльки років - мами нема вже...а на черзі ми вже 64, десять років тому були 35...бумага все стерпить :(

Shushuda сказав...

Місяць тому теж прочитала Оруела. Не читала раніше цих книг, а стало цікаво, що мають на увазі кажучи, що "весь світ живе по Хакслі, а росія по Оруелу" (Хакслі теж прочитала). Так і є :( Гіпертрофовано, звісно, але дуже схоже :(
Фантики від цукерок! Блін, а я вже і забула про це. Розглядали і були у захваті від яскравості кольорів і якості матеріалу...

Багірка сказав...

Фантики від цукерок.. Цукерками не пригощали.. Навіть отримати фантик, то треба було вислужитися.. але тоді ми не розуміли який це жах..

Дивлюсь зараз на ту дівчинку-партмажорку - спита, згуляна, покинула свого часу навчання на 1му ж курсі в універі в Москві, гонор і матюки, єдине, що залишилось при ній, ось так Система виховала

katenkinamama сказав...

Я тобі тільки про книжку напишу. Бо все інше написане тобою коментувати важко, в 2 слова не вкладешся.

Мені зараз дуже пішла книга Рея Бредбері "Вино з кульбабок". Дуже життєствердна книга, надихає жити.

А малій читаємо Ігор Жук "Золото України". Тоненька, але чудова пізнавальна книга. Тепер я знаю, де український Клондайк.

dandelion сказав...

Ліля, дуже потішило, що ти взяла кошеня :) Це - природнє заспокійливе і я не знаю, щоб робила без своєї кицьки :)
Зараз потягнуло перечитати Пікуля "Честь имею" та почала на роботі в обід підчитувати Олексія Толстого "Емігранти" - історія нічому людей не навчила.

У цьому ґаджеті сталася помилка
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Сторінки