середа, 24 вересня 2014 р.

груз 200 або як знайти загиблих росіян

Ми втомились плакати.. кожна людина, яка гине у цій війні - наша велика втрата.. Наших хлопців ховають і тужать за ними, писати це боляче, бо йдуть найкращі..

Але і з боку сусідів теж є втрати.. Їх чомусь складно порахувати. Мені ніхто не пояснить чому складно порахувати загиблих російських військових, га? (питання риторичне)
Сьогодні знайшла ресурс, який намагається допомогти російським жінкам встановити де знаходяться їхні чоловіки та сини, на ресурсі публікують імена загиблих російських військових на території України, ресурс тут і ТУТ
а ви кажете немає війни між рашизмом та Україною...

І дякую тим росіянам, які не побоялись вийти на Марш Миру, вважаю це навіть складніше, ніж для нас було вийти на Майдан. 

пʼятниця, 19 вересня 2014 р.

Люди Донбасу, Люди з великої літери.. або Інакші

Так, шкода тих, хто незважаючи ні на які обставини, залишаються вірними своїй Батьківщині. І немає слів, просто неймовірно боляче, що гинуть найкращі.. 
Зранку в новинах - Бойовики розстріляли сина й свата глави "Батьківщини" з Ясинуватої
Розстрільні списки.. Це як?! І це навіть не питання про партійну приналежність. В голові здорової людини таке не вкладається.. Чи може нам кісільтб щось не показало і Батьківщина на Луганщині 20 років якісь концтабори тримала, людей там в газових камерах морила, а ми не в курсі за що тепер лугандо-даунбасівці мстяться О_О

А це з ФБ волонтерки Юлі Смірнової
Ярослав Кравченко. 20 років. Луганська область. Круглий сирота. Загинув, тримаючи ікону в руках, тим самим даючи змогу відступити нашим від рашківських вбивць.
Нарешті хлопці вийшли на зв"язок і коротко розповіли про Ярослава. Я обіцяла написати про його героїзм.
Як він загинув.
Ярослав відразу приєднався до нашої армії. Не знав куди йому йти і що робити. Дід його вчив завжди любити Україну (це Ярослав розповідав хлопцям). Так він опинився в лавах Української Армії. Хлопчина повністю віддавав себе боротьбі, ніколи не скиглив, ходив в порваних кросівках та майкі з тризубом, яку йому подарували хлопці.
Ходив з хлопцями в розвідку. Завжди чітко виконував накази і ніколи не суперечив нічому. Розказали хлопці смішний випадок, коли вночі пішли у розвідку, натрапили на купу рашківських вбивць. Ярослав відразу прикинувся місцевим і запитав в них чи є бухло.
Порузумілись, Ярослав випитав де їх БТРи та ще деяка зброя. Ті повели його в городи і показали. Не знають хлопці як там і що сталось, але під ранок, вони разом з Ярославом віджали один новенький БТР і зброю 
Говорити ми довго по телефону не могли. Тому історій про його ГЕРОЇЗМ не так багато. Коли закінчиться війна, сподіваюсь знайдемо фото Ярослава і тоді можна буде написати більше історій про нього.
Загинув він при наступі рашківських вбивць...Останні слова, які пригадує Сергій, були такими: "Хлопці, мені втрачати нічого. Я може нарешті побачу там своїх батьків, ми знову будемо разом з ними. Ви йдіть і не здавайтесь. У вас одна країна, я притримаю їх. Не забувайте мене".
Ярослава тримав в руках маленьку іконку, яку священники на передовій роздавали. Про священників то інша історія. Знатиму деталі, напишу.
По Ярославу стріляли, ніби по іграшці, але він не відступив, а тим часом наші хлопці змогли відтянутись на достатню відстань.
Загинув, як ГЕРОЙ! Слава вічна Герою Ярославу!
Царство Небесне, друже!
Знайди там спокій та мир!

вівторок, 16 вересня 2014 р.

Люди.. чи ви люди?

У Луганську був день міста.. Тут нам біженці розповідають, що їх там трохи з землею не зрівняли, а тут на тобі - народні гуляння! Та ще й які файні..
Тут знайдете трохи більше фото



А на Саур Могилі вже продають шашлики по "обалдєно нізькой цєнє"
Новини читайте тут, перепощувати сенсу не бачу, як і не вкладається в голові як можна влаштовувати гуляння на такому місці..

Я знаю про що не прийнято писати, але мовчати більше не можу - насправді українці вже тАк надивились на переселенців зі Сходу, що бажання одне - загородити їх парканом повище і струм 380В підключити і нехай собі живуть, аби не виходили звідти в бік України. Бо насправді вони просто невдячні, це я буду максимально коректною.
До того, що це населення поводить себе на Заході по-бидляцьки, я спочатку ставилась з підозрою, але коли вже тітка зателефонувала (центральний регіон) і почала розповідати про те, як їм у селі "віддячили", то рожеві окуляри знялися самі собою.. Я згадала як на початку червня запросила дівчину в село до бабусі - хата пустує, є город, житимете скільки потрібно буде, а натомість я таку цікаву тираду почула - ви в Кієвє сідітє, а нас в село? ми гарадскіє, в туалєт на уліцє хадіть не прівіклі ну і т.д. Зараз свекруха не встигає по відру картоплі щотижня на б'єженців здавати.. а от полоти-копати якось допомогти ніхто не прийшов.. я цю допомогу заборонила, хай пробачають.
І співчуваю нормальним уродженцям Донбасу - їм тепер нелегко.

середа, 10 вересня 2014 р.

що почитати.. або навіщо переписується історія

Дванадцята.. ночі.. Кішка під боком мурчить як тракторо і це їй лише 2 місяці і 200 гр ваги))
А я читаю.. Якось не йдуь мені романи з детективами, взялась за Оруелла. 1984, потім буде Скотный двор
Читаю і згадую дитинство.. Я не люблю його згадувати, я не люблю своє дитинство.. 
Мій батько не був членом партії, і це було принципово, ми жили 17 років по чужим куткам та в "гостінкє" на 17 кв. м. вчьотирьох, я повинна була собі шити та в'язати, бо інакше мені не було б в чому ходити. Я пам'ятаю як зараз жахливе сіре пальто в величезну клітинку хлопчачого крою з воротом як на бушлаті, а батьки ним пишалися - "відірвали".. Я пам'ятаю як моя однокласниця і дочка партійця (якийсь там секретар на заводі) приносила в школу імпортні цукерки і давала подивитись на фантики.. Пам'ятаєте? Чи це все неправда і так не було? І всі були щасливі? 
Я, як і мій батько, людина пряма і відверта, я не вмію прогинатись та лизати, вірніше я не хочу. Я маю гідність. З цим мабуть народжуються. Ми не мали квартири, бо батько не хотів вступати в партію, я тоді думала  - тю, ну і що, сходив би та записався. Але він був людиною чесною і не вмів брехати. В першу чергу собі. Я вже не можу спитати у батька чому саме він був проти, його вже 9 років немає.. Його не стало в 49, рак.. Але гадаю що причина була така ж, як і в мене - я не раб і мій мозок промивці не піддається ну і паталогічне правдолюбство на додачу. Мій батько любив читати, і читав не романчики з детективчиками..
Цим постом я не прошу співчуття до мене, у мене все ок, життя навчило мене і його уроки не пройшли дарма, я навіть вдячна. Я хочу щоб і ви замислились та згадали, почитали та подумали як ВИ хочете жити, чого ВИ чекаєте від життя, що ВИ можете зробити. Зрозумійте одне - з багатьох Я складається величезне та сильне МИ, яке може змінити світ на краще.
Найближчим часом:
Обитаемый остров Стругацьких
Москва 2042 Войновича
Студентка, комсомолка, спортсменка Арсеньева
1984 уривок

 В самой большой  секции  документального  отдела  - она была гораздо больше той, где трудился  Уинстон,  - работали  люди,  чьей  единственной задачей  было  выискивать  и  собиратьвсе экземпляры газет, книг и других изданий, подлежащих  уничтожению  и  замене.  Номер "Таймс", который из-за политических   переналадок   и   ошибочных   пророчеств   Старшего Брата перепечатывался,  быть  может,  десяток раз, все равно датирован в подшивке  прежним числом, и нет в природе ни единого опровергающего экземпляра. Книги тоже переписывались снова и снова и  выходили без упоминания о том, что они переиначены. Даже в заказах,  получаемых  Уинстоном  и  уничтожаемых  сразу после  выполнения, не было и намека на то, что требуется подделка: речь шла только об ошибках, искаженных  цитатах,  оговорках, опечатках, которые надо устранить в интересах точности.
А в общем, думал он, перекраивая арифметику министерства изобилия, это даже не подлог. Просто  замена  одного  вздора  другим.  Материал  твой  по большей  части  вообще  не  имеет  отношения к действительному миру -- даже такого, какое содержит в себе откровенная ложь. Статистика в первоначальном виде -- такая же  фантазия,  как  и  в  исправленном. Чаще всего требуется, чтобы  ты  высасывал  ее  из  пальца.   Например,   министерство   изобилия
предполагало  выпустить  в  4-м квартале 145 миллионов пар обуви. Сообщают, что реально  произведено  62  миллиона.  Уинстон  же,  переписывая прогноз, уменьшил плановую цифру до 57 миллионов, чтобы план, как  всегда,  оказался перевыполненным.  Во  всяком  случае, 62 миллиона ничуть не ближе к истине, чем 57 миллионов или 145.  Весьма  вероятно, что обуви вообще не произвели. Еще вероятнее, что никто не знает, сколько ее  произвели,  и,  главное,  не
желает  знать.  Известно  только  одно: каждый квартал на бумаге производят астрономическое количество обуви, между  тем как половина населения Океании ходит босиком. То же самое -- с любым документированным фактом,  крупным  и мелким.  Все  расплывается в призрачном мире. И даже сегодняшнее число едва ли определишь."

неділя, 7 вересня 2014 р.

квіточки ;)

Всім привіт! :)
Я зізнаюсь, я ще та єхидна))) Ну не можу промовчати))
Якусь свою читачку добила сорочкою і та відписалась))) на жаль не вмію смайлики вставляти типу "па-па!"))) А всім моїм новоспеченим читачкам - велкам! повірте, нас чекає ще багато чого цікавого, а коли переможемо (а ми переможемо обов'язково, це лише питання часу :)), обіцяю, буде ще і багато чого гарного ;)

І ще трошки про єхидність)) Я тут наштовхнулась в Вікіпедії на засновника маскви "Ю́рий (Гео́ргий) Влади́мирович, по прозвищу Долгору́кий (др.-рус. Гюрьги, Дюрьги1090-е годы — 15 мая 1157 года,Киев) — князь ростово-суздальский и великий князь киевский, шестой сын Владимира Всеволодовича Мономаха. Традиционно считается основателем Москвы."

Ну от куди ФСБ дивиться?))) Як можна таку помилку пропустити і досі не викреслити?))) Вітаю, маскву заснував великий князь Київський! :)

Прошу всих тих, хто не поважає інших людей, інші нації - видалитися з читачів, дякую! 

Ну і потішу вас квіточками, у мене в цьому році 12 ящиків на балконах, морока ще та, але задоволення величезне! В наступному році планую розширитись ще на 3-4 ящички, але я вам цього не казала, а мій чоловік маю надію блог не читає ;)))
Якщо цікаво - можу написати як доглядаю і що міксую :)
Моя улюблена фуксія, ампельна біла красуня Harry Grey та неймовірно рясний General Monk Rot-Blau 

 розкішна Winston Churchill
ширококутовий об'єктив потрібен терміново, все не влізло)))
А це одні з жителів нижнього ярусу, ага-ага, а ви гадаєте куди б я стільки ящиків повісила))) Захворіла цього року колеусами, тепер колекціоную)) Поки що маю 5 сортів і коли бачу десь на вулиці, то виникає бажання відщипнути, стримуюсь))) Ці вирощені з насіння, яке висівала в кінці квітня.
І мій улюблений ящичок з махровими темно-фіолетовими петуньками та синьою лобелією

Ось такі ми, злобні і войовничі україночки! :D
Всім гарного дня!

субота, 6 вересня 2014 р.

Спадщина.

Колись мій блог був іншим.. Давайте сьогодні я покажу вам трошки вишиваностей, правда не моїх, а те, що дісталось мені у спадок :)
Хочу похвалитися - мені свекруха зробила неймовірний подарунок! Сорочка її тітки, Оржицький район Полтавської області. Льон.
Відчуття, коли її одягаєш, неймовірні! Але їх не описати, тому просто дивіться :)


Пізніше викладу більш детальні фото і покажу крій.
Разом з сорочкою в подарунку був рушник. Я пищала від радості))) хто знає - той зрозуміє ;)



Гарного усім дня! :)
У цьому ґаджеті сталася помилка
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...

Сторінки